Приклеєний запис

З 13 квітня 2013 року сайт fotky.com.ua закритий, і нажаль саме там я зберігав майже всі фотографії, тому журнал з ілюстрованого автоматично перетворився на текстовий

В самому журналі зазвичай описуються:
1) фестивалі
2) піші мандрівки
3) поїздки автоспином по Україні та закордоном



4) різні корисні та не дуже рецепти
5) всяка фігня

А крім того можна пошукати записи про мандрівки по Італії, Словенї,Бразилії, Шрі Ланці та інших цікавих місць
  • Current Music
    Loading...

Шрі Ланка



Завдяки акційним квиткам з Києва, Шрі Ланка стала доволі доступною цього року

Зараз тут неймовірна спека, парить ніби в теплиці. 13-14 квітня на Шрі Ланці Новий рік, тому в аеропорті мене пригостили місцевою їжею та кавою. Люди надзвичайно привітні, хоча постійно здається, що хочуть розвести (а може це в перші дні такі враження). Охорононець аеропорту зі мною розбалакався і домовився, щоб мене безплатно відвезли в хостел, дуже приємна людина. А ще він сказав, що пішки по трасі йти дуже небезпечно (в тому числі стопити), бо слони можуть вибігти і затоптати

На дорогах навіть в сільській місцевості твориться хаос, всі пікають, правий той, хто їде на більшій машині, тому всі пропускають автобуси. Важко уявити, що твориться у столиці

Навколо купа тропічних пташок співають без кінця, здається ніби в джунглях. Дорогу перебігають мавпи. А від слонів зроблені електричні загоржі

Як буде не ліньки, то може ще щось напишу

Трохи спостережень про Бразилію



1. Тут вільно і весело
2. Волоцюгам тут рай, вони зустрічаються дуже часто (в Сан Паоло частіше ніж у Ріо)
3. Напруга мережі 110В
4. Англійську знають дуже добре у великих містах, майже не було проблем в цьому плані
5. Вода в душі нагрівається від електричної тени в процесі протікання у вас над головою, дивний підхід, але він повсюдний тут


6. Замість чаю тут п'ють мате
7. Червоний колір для пішоходів горить дуже довго (інколи і 5хв), тому тут на світлофори мало хто зважає
8. Зазвичай дороги в містах односторонні, хай навіть у 8 смуг
9. Туалети в більшості без бачків, просто вода йде з більшим напором
10. Ціни на проїзд десь в 8 раз дорожчі, ніж в Україні
11. В місті Куритиба майже ідеальна автобусна транспортна система
12. Фрукти дешеві в супермаркетах, на вулиці можуть бути в рази дорожчі
13. Тут є банани розміром з маленькі огірки, саме такі найсмачніші
14. Іспаномовні та португаломовні туристи розмовляють між собою англійською, хоча мови схожі як наша з білоруською
15. В більшості люди ходять у в'єтнамках
16. В Ріо половина помічених авто були таксі
17. Копакабана - таке собі, як пляж в Черкасах, тільки негрів більше
18. В Ріо всюди велодоріжки і часто зустрічаються гімнастичні вуличні майданчики
19. Роль наших бабусь з пиріжками на пляжах тут виконують негри чоловіки
20. При оплаті карткою питають "дебіто/кредіто", так як більшість бразильців живуть в кредит і розплачуються частинами навіть за щось не дороге
21. Знімати гроші чи міняти долари в аеропорті погана ідея, з вас візьмуть вагому суму за сервіс (19$ за обмін валюти)
22. Старі контактні картки з магнітом тут нормально працюють, але через раз: то дебіто, то кредіто
23. Знаючи італійську чи іспанську мову можна добре розуміти португальську, так як багато коренів слів спільні
24. В більшості випадках бразильські дівчата невисокі, трохи дебелі та коротконогі, худі трапляються в край рідко

Українці в Бразилії



Мало хто знає, що у Бразилії дуже багато українських нащадків, найбільше в штаті Парана на півдні країни. Наших тут щось біля 400тис, особоливо багато зосереджено на схід від столиці штату - в Прудентополісі. Більш детально то можна подивитися на відео (знімав Інтер кілька років тому, про штат Парана десь із середин) https://www.youtube.com/watch?v=uy-D2E5ULro

Так от центром українців вважається містечко Прудентополіс, тут із 50тис половина українців. Відчуття від міста ніби потрапив в Україну 19-го століття, але не в плані інфраструктури, скоріше в плані атмосфери: тут місцеві розмовляють старовинною українською мовою, яку навіть в селах Галичини рідко почуєш, всі неймовірно набожні, ходять до церкви, малюють писанки, танцюють гопака, вишивають рушники, вчать в школі про далеку Україну і взагалі все це схоже на якусь ідилію. Ніде в Україні не зустрічав стільки українкості, як в цьому місті в джунглях. Хто буде в Бразилії - обов'язково відвідайте, не пошкодуєте

Вітання з Бразилії



Дякуючи акційним квиткам зараз я у Сан Паоло - бізнес столиці Бразилії. Буду тут мандрувати 10 днів. На вулиці неймовірна спека, купа тропічних фруктів, бетонні споруди без краю, гелікоптери-таксі та специфічні бразильці. Враження від людей та атмосфери навколо - ніби потрапив на панківський фестиваль типу Славське чи Тарас Бульба. Кожен клаптик стін обмальований графіті, сміття лежить абсолютно всюди (це в центрі міста), на кожному кроці смердючі бомжі та просто місцеві дивної зовнішності. Мабуть в більшості людей асоціації з Бразилією абсолютно інші, але така вона країна з найбільшим проваллям між багатими та бідними

Винограду збір у Словенії

Кінець вересня. Чудова тепла в горах. Час збору винограду. Всі волонтери відгукнулися. Були в нас американські пенсіонери, два французи та два словенці, шотландка, дівчина з Квебеку і я. Завантажили нас у возик трактора та повезли вище вгору за 15км

Таких рядів було більше десятку. Дали нам коробки та ножиці спеціальні

 photo DSC_0598_zpsea28ea51.jpg

Collapse )

Галопом по Європі та назад додому

04092014(001)

Два місяці в Італії, декілька днів в Сан Марино, один місяць в Словенії. Далі вирішив вертати ся домів. Їхав вже не сам, було бажання трішки помандрувати по Словацьким горам, тож маршрут був через Любляну, Марібор, Будапешт, Братиславу, Словацькі Татри, трохи польських Татр, Краків та Жешув. Місцями автоспин був дуже жахливий, тож доводилося їхати чим завгодно, аби встигнути на вписку. До Львову з Польщі довіз файний вуйко з Тернополя. На кордоні жодних проблем, хоча я й катався по Європі маючи лиш польську національну візу без шенгену та пару штампів балканських країн.

В Італії мало хто розумів англійську, тож доводилося вчити активно італійську.
В Сан Марино значно простіше - майже всі знали англійську.
Аналогічна ситуація в Словенії - там майже всі розуміють англійську, інші розуміють італійську, але взагалі мова проста, тож можна порозумітися вивчивши декілька фраз.
Угорщина - то якесь жахіття в багатьох планах, особливо в мовному, тож ми пробули в цій країні лиш два дні. Угорські слова навіть з паперу неможливо прочитати, не те, що запам'ятати та вимовити. Лише декілька людей знали англійську, інші переходили на німецьку, з якої я знаю не більше п'яти слів, тож спілкування тут було дуже ускладнене.
Словаччина - вже значно простіше. Дуже багато хто розмовляє англійською, а з іншими можна порозумітися українською, мови дуже схожі. З словацькими русинами взагалі просто - розмовляють майже як на Закарпатті.
Польща - ще простіше, рідко користувалися англійською, не обов'язково бути галичанином, щоб вільно розумітися з поляком.